Як вирощувати Пеларгонію в домашніх умовах
Пеларгонія - це давно вже не «бабусина квітка». Нині існує стільки красивих видів і сортів, що все більше квітникарів хочуть роздобути її в свою колекцію кімнатних рослин.
Рід Пеларгонія входить до складу сімейства Геранієві та налічує майже 250 видів. А прийшла до нас ця запашна красуня з Південної Африки, а деякі види з Південної Америки.
Пеларгонія - це не герань!
Здивовані?
«Як же так? Всі вже 100 років називають цю квітку геранню, і наші бабусі її так називали».
В тому то й справа, що за часів молодості наших бабусь ботаніки тільки починали процес класифікації рослин. Спочатку було виділено сімейство Геранієві (Geraniaceae), куди потрапили всі рослини, плід яких схожий на дзьоб лелеки / журавля (по-грецьки geranion - журавель). І для всіх рослин була одна назва - «герань».
Потім сімейство розділили на роди, два з яких Пеларгонія (Pelargonium) і Герань (Geranium), а всього їх 5. Ці два роди кардинально відрізняються один від одного.
Рід Герань - це зимостійкі рослини, вони зимують у відкритому ґрунті. Виростають в основному в Європі. У домашніх умовах практично не вирощуються. Ще відмінність у формі квіток - у герані будова квітки правильна, симетрична.
У пеларгонії неправильна форма квітки - 2 верхні пелюстки зазвичай трохи більше за розмірами, ніж 3 нижніх. Вони ростуть там, де температура не опускається нижче нуля. Тому морозної зими у відкритому ґрунті вони не витримають.
Таким чином, називати пеларгонію геранню невірно і вже не сучасно.
Три популярні групи
Взагалі основних сортових груп набагато більше, приблизно 6-8 (враховуючи різні способи класифікації). Але ми поговоримо про три, які найчастіше вирощують в кімнатних умовах:
1. Зональні, садові (Pelargonium zonale) - самі невибагливі (фото 2).
2. Ампельні (Pelargonium peltatum) - їх ще називають щитовидні. За невибагливостю на другому місці (фото 3).
3. Королівські (Pelargonium grandiflorum) - найшикарніші в роду і самі примхливі. Інші назви - домашні, англійські. Потребують специфічного догляду та постійної уваги (фото 4).
Пеларгонія в домашніх умовах
Попри те, що всі три групи належать одному роду, і умови вирощування у них схожі, у кожної групи є свої нюанси в догляді. Особливо це стосується королівської пеларгонії.
Температура
У період росту і цвітіння пеларгонія задовольняється звичайною кімнатною температурою - 20-25 °С. Температура в період спокою повинна бути майже в два рази нижче: для зональної та ампельної групи - 10-15 °C, для королівської - 8-12 °С.
Зниження температури в осінньо-зимовий період дуже важливе для майбутнього цвітіння. Якщо не створити прохолодний період у річному циклі, то зональна й ампельна пеларгонії, швидше за все, будуть цвісти, але не так рясно. А от від королівської при таких же умовах можна взагалі не дочекатися цвітіння.
Освітлення
Чим яскравіше освітлення, тим рясніше буде цвітіння. При нестачі освітлення стебла витягуються і стають тонкими, листя блякне.
У зональної пеларгонії перша ознака нестачі світла - це зникнення з листя паска (плями), зони більш темного кольору, через яку власне і називають її зональною.
Ампельні та зональні можуть навіть переносити деяку кількість прямих сонячних променів. Їм для вирощування підійде східна, західна і південна (з притіненням опівдні) сторона.
Королівська пеларгонія болісно реагує на прямі промені, їй не підійдуть південні вікна.
Полив й вологість повітря
Пеларгонії з тієї категорії рослин, які легше переносять невелику посуху (вони посухостійкі), ніж залиті водою - перезволоження для них згубно.
У період активного росту і цвітіння полив помірний. У період спокою - обмежений. Особливо, якщо рослина утримується при низькій температурі - полив 2-3 рази на місяць.
Пеларгонія не вимагає підвищеної вологості повітря, тому обприскування не потрібні.
Навіть біільше, для зональної та королівської обприскування шкідливо, тому що їх листя має легке пушення, і від води на них можуть залишатися плями.
Підживлення
У вегетативний період слід підгодовувати 2 рази на місяць яким-небудь водорозчинним добривом для квітучих кімнатних рослин або «Пеларговітом». У період спокою підживлення повністю виключаються.
Один маленький секрет - щоб Пеларгонії цвіли рясніше, удобрюйте їх сірчанокислим магнієм, особливо королівські.
Не використовуйте свіжі органічні добрива - вони погано переносяться.
Після пересадки можна удобрювати тільки після закінчення місяця.
Період спокою
Зимовий відпочинок (з жовтня по лютий) потрібен всім трьом групам пеларгонії для правильного розвитку та гарного цвітіння. З жовтня потрібно поступово зменшити полив, припинити підживлення, обрізати практично всю зелену масу рослини, забезпечити прохолодну температуру.
Якщо немає можливості створити рослині повноцінний відпочинок, і взимку доводиться утримувати її в теплій кімнаті, то догляд залишається колишнім. Виключаються тільки добрива.
Обрізування та прищипка
Обрізування проводять щорічно. Причому зрізується практично вся наземна частина. Залишати слід по 2-5 бруньок від приросту минулого року. Часто залишається всього лише маленький стовбур висотою 5-10 см від землі.
Як правило, робиться це восени, коли квітку готують до відпочинку. Якщо зимовий відпочинок не надається, то рослину обрізають ранньою весною після пересадки.
Не бійтеся багато зрізувати! У пеларгонії з часом завжди оголюються стебла і виглядають вони неефектно. Обрізка також добре впливає і на цвітіння.
Рекомендується кожні 3-4 роки відновлювати пеларгонії з живців, а від старих рослин позбавляються, тому що вони все одно з часом гинуть.
У молодих першу прищіпку потрібно робити над п'ятим листом, щоб ствол почав гілкуватися і виріс пишним кущиком.
Після обрізки вже відрослі молоді стебла також прищипують для розгалуження.
Пересадка
Молоді рослини пересаджують щороку в березні-квітні. Старі - за потреби, коли горщик став вже занадто тісний, але щороку їм підсипають свіжу землю.
Субстрат необхідний легкий, повітропроникний, нейтральний. Можна взяти в рівних частинах: листову і дернову землю, пісок, торф, трохи деревного вугілля.
Горщик вибирають вузький - в тісному горщику пеларгонія рясніше цвіте. Обов'язковий гарний дренаж, щоб уникнути застою води й перезволоження.
Розмноження
Розмножується пеларгонія насінням і живцюванням. Але в домашніх умовах найчастіше розмножують верхівковими живцями, тому що при розмноженні насінням рослина втрачає свої сортові ознаки.
Проводять цю процедуру ранньою весною або в кінці літа. Живці нарізають з верхівок пагонів, відраховуючи 3-5 листочків (в ампельної пеларгонії 1-2 листочки) і роблячи зріз по діагоналі трохи нижче самого нижнього вузла.
Самий нижній листок у живців видаляють і залишають їх підсохнути на пару годин. Перед посадкою зрізи умочують в порошку деревного вугілля. Висаджують в суміш з 1 частини торфу і 2 частин піску.
На час вкорінення посуд з живцями тримають у світлому місці без прямого сонця. У перші кілька днів тільки обприскують ґрунт, потім переходять до обережного поливу.
Укорінення відбувається через 2-3 тижні. Тоді живці розсаджують по одному (ампельні можна по 2) в окремі невеликі місткості. Верхівки живців прищипують, щоб утворилися пишні кущики. Весняні живці зональної та ампельної групи зацвітають вже наприкінці літа.
Королівські пеларгонії вкорінюються важче, ніж інші групи та зацвітають лише на другий-третій рік.
Секрети цвітіння
- Своєчасно видаляти відцвілі квітки й пожовкле листя
- Садити у вузькі горщики
- Регулярно удобрювати сірчанокислим магнієм
- Взимку розміщувати в прохолодному місці
Зональні Пеларгонії цвітуть з початку весни до кінця осені - у них найдовший період цвітіння.
Ампельні зацвітають, як правило, в кінці весни та відцвітають у вересні.
У королівських період цвітіння найкоротший - всього 2-3 місяці.
Можливі шкідники
Пеларгонія рідко уражується шкідниками через наявність у неї специфічного запаху листя. Але все ж іноді можуть доставляти незручності білокрилки і попелиці. Від них можна позбутися, обробивши засобом, у складі якого є перметрин.
Забезпечте пеларгонії необхідний їй догляд, і ви доб’єтесь від неї рясного цвітіння і пишної зелені.
